Більшовицька «революція згори» дозволила вождям створити багатомільйонну армію та придушити опір білогвардійських генералів. Натомість спроби більшовиків підірвати вільний ринок і запровадити державний розподіл матеріальних благ призвели до руїни, хаосу й голоду. Економічний колапс змусив Леніна зупинити штурм 1918—1920 рр., визнати товарно-грошові відносини, вільний ринок і приватне підприємництво. Попередня політика була оголошена «воєнним комунізмом», нав’язаним громадянською війною в Росії, однак Ленін від неї не відмовився, а почав закликати партію більшовиків і керовану ним державу оволодіти товарно-грошовими відносинами в державному секторі та поступово знищити приватних підприємців. Після запровадження нової економічної політики поставлені ним у 1918—1920 рр. завдання залишалися незмінними: усі засоби виробництва у власності суспільства перевести у власність держави, тобто доповнити політичну залежність суспільства від держави залежністю економічною. Основні результати. Уже в жовтні 1921 р. Ленін став закликати використовувати капіталістичні методи господарювання в одержавлених «командних висотах» економіки, а з лютого 1922 р. з лексикону вождя зник термін «продуктообмін»: він зрозумів, що держава-комуна, тобто зрощена з радами робітничих і солдатських депутатів більшовицька партія, здатна поставити собі на службу товарно-грошові відносини й знищити тимчасово допущений в економіку приватний капітал. У політичному заповіті він відмовився від цілковитого переведення приватної власності суспільства у власність держави й обґрунтував необхідність запровадження кооперативної форми власності на засоби виробництва, яка мусила існувати паралельно з державною власністю. Це виключало необхідність примусової колективізації багатомільйонного селянства, тобто відчуження приватної власності. Паралельне існування двох форм власності руйнувало ленінську конструкцію державного соціалізму. Партія більшовиків уже на чолі з Й. Сталіним відмовилася переглядати курс на побудову державного соціалізму, названого «воєнним комунізмом», і провадила попередній ленінський курс 1918—1920 рр., не зупиняючись перед масовими репресіями та навіть геноцидом.