В основу роботи покладено гіпотезу про те, що ефективне страхування воєнних ризиків не може існувати як суто комерційна угода між приватними суб'єктами, а вимагає інституційного публічно-приватного партнерства, де держава виступає регулятором, співінвестором і гарантом.