У статті проаналізовано питання концептуалізації відкритого інформаційного простору як середовища, у якому бібліотеки формують і підтримують цифрові колекції. Відкритість розглянуто як поєднання доступу, стандартів опису, правових режимів і довіри, що забезпечує відтворюваність та повторне використання цифрових ресурсів. З'ясовано, що цифрова колекція відрізняється від масиву оцифрованих файлів наявністю інституційного управління, прозорих правил відбору, якісних метаданих, контролю версій і довготривалого збереження. Окреслено роль інтероперабельності (стандарти, контрольовані словники, сталі ідентифікатори) як технічної умови відкритості. Проаналізовано правові, етичні й безпекові обмеження публікацій у відкритому інформаційному просторі, а також ризики технологічної та платформної залежності. Узагальнено вимоги до стійкості цифрових колекцій у кризових умовах, як-от воєнні й інфраструктурні загрози.