У статті проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння поняття «освітнє середовище» та визначено його як інтегративний освітньо-практичний простір, у межах якого відбувається формування професійної готовності майбутніх фахівців через їх залучення до системи соціальних взаємодій, цінностей і практик. Визначено основні властивості освітнього середовища у підготовці фахівців до роботи з ветеранами війни, зокрема: адаптивність, відкритість, варіативність, гуманістичність, динамічність, інтерактивність, комунікативність, персоналізованість, пластичність, полісуб’єктність, практикоорієнтованість, синергетичність, технологічність та цілісність. Запропоновано структурну модель середовищного компонента, яка охоплює такі види середовища: навчальне, родинно-сімейне, масмедійне, юнацько-молодіжне, інформаційно-інформатизаційне, просторово-локалізаційне та культурноестетичне. Розкрито їх зміст і роль у формуванні професійної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери.