Проаналізовано кількісні показники об'єктів культурної спадщини, рівень їх збереженості та основні проблеми функціонування. На основі реальних прикладів садибних комплексів (Нападівка, Ободівка, Серебринці, Гонорівка, Гущинці) здійснено оцінку ефективності різних підходів до їх відновлення - реставрації, реконструкції та адаптації. Визначено, що найбільш доцільним є комплексний підхід із домінуванням адаптивного використання, що відповідає європейським практикам збереження спадщини. У роботі проаналізовано ефективність трьох основних підходів до відновлення - реставрації, реконструкції та адаптації. Обґрунтовано, що найбільш перспективною є стратегія адаптивного використання, яка поєднує збереження історичної автентичності з впровадженням нових функцій. З урахуванням європейського досвіду запропоновано напрями ревіталізації палацово-паркових комплексів як об'єктів туризму, культури та освіти, що дозволяє розглядати їх не лише як спадщину, але і як ресурс розвитку територій.