Виконано короткий огляд основних підходів до формалізації задачі: скаляризація цільових функцій, методи Парето-домінування на основі еволюційних алгоритмів (NSGA-II, SPEA2), робастна оптимізація за критерієм min-max та Тагучі, нечітко-множинні моделі. Показано, що детерміновані проєктні рішення, отримані для номінальних значень параметрів, часто втрачають оптимальність у реальних умовах експлуатації через нелінійний та часто асиметричний вплив збурень на цільові функції та обмеження. Основна увага приділена стохастичній постановці задачі з імовірнісними обмеженнями (chance constraints), яка дозволяє явно контролювати рівень надійності виконання нормативних вимог до параметрів мікроклімату. Наведено математичний апарат: заміну детермінованих обмежень їх імовірнісними аналогами, числова реалізація за методом Монте-Карло з латинсько-гіперкубовим плануванням, критерій середнє-дисперсія Тагучі, а також оцінка квантилів цільової функції.