Наведено основні рівняння та залежності для оцінки енергетичного потенціалу біомаси з урахуванням її вологості, щільності, теплотворної здатності та елементного складу. Також розглянуто підходи до визначення виходу продуктів піролізу залежно від температури процесу, швидкості нагрівання, тривалості обробки та виду деревини. Окрему увагу приділено аналізу середньої теплоти згоряння отриманих продуктів, що дає змогу оцінити їх енергетичну ефективність і доцільність використання в різних умовах. Показано, що застосування піролізу сприяє значному зменшенню викидів CO_2 порівняно з прямим спалюванням деревини або використанням викопного палива. Особливий акцент зроблено на екологічних перевагах технології та можливостях її інтеграції в сучасні аграрні системи. Біочар, отриманий у процесі піролізу, виступає стабільним джерелом вуглецю в ґрунті, покращуючи його структуру, водоутримувальну здатність, мікробіологічну активність і родючість загалом.