Окреслено ключові проблемні аспекти інтеграції інфраструктури і заходів цивільного захисту в урбаністичні моделі, зокрема фрагментарність наявних підходів, недостатню нормативну узгодженість, просторові обмеження, застарілі технічні рішення та низьку адаптивність міських систем до високодинамічних ризиків. Проведено огляд сучасного стану впровадження інженерно-захисних споруд, укриттів, систем раннього оповіщення, евакуаційно-транспортних рішень та цифрових платформ управління безпекою у містах, що зазнають впливу бойових дій. На основі аналізу практик міського планування й наявних результатів у сфері побудови стійких урбаністичних структур визначено чинники, що обмежують ефективну взаємодію між просторовим розвитком міст та системами цивільного захисту. Обґрунтовано необхідність переходу до інтегрованої моделі планування, яка поєднує безпекові, соціальні, інженерні та функціонально-просторові компоненти.