Розглянуто актуальні геотехнічні проблеми оцінки технічного стану споруд, зведених на слабких лесових ґрунтах, що мають схильність до деградації та замокання. Особливу увагу приділено дискусійному питанню врахування підвищувального коефіцієнта до модуля деформацій ґрунту, який визначається на основі лабораторних компресійних досліджень. Такий коефіцієнт традиційно застосовується для врахування реальних умов роботи ґрунтової основи, однак його доцільність при проєктуванні споруд на замоклих лесових ґрунтах залишається предметом наукових обговорень. З метою перевірки достовірності різних підходів виконано розрахунки осідань фундаментів силосів зерносховищ із застосуванням числового методу граничних елементів. У моделюванні використано пружно-пластичну модель поведінки ґрунту, що дозволяє відобразити як початково пружну деформацію, так і подальші пластичні зміни в структурі ґрунтової основи. Дослідження проведено у двох варіантах: з урахуванням підвищувального коефіцієнта до модуля деформацій та без нього. Отримані результати числових розрахунків порівняно з даними методу скінченних елементів, а також з експериментальними спостереженнями осідань фундаментів реальних споруд.