У статті доведено обмеженість традиційно-нормативних та інтуїтивних кадрових рішень у забезпеченні організаційної стійкості, утримання персоналу й якості соці-альних послуг. Обґрунтовано доцільність evidence-based підходу до управління персоналом, що передба-чає прийняття рішень на основі наукових доказів, внутрішніх даних організацій, професійної експертизи та позицій стейкхолдерів. Систематизовано ключові індикатори кадрової спроможності, навантаження, психосоціального благополуччя персоналу та якості соціальних послуг. Узагальнено міжнародні практи-ки управління психосоціальними ризиками й підтримки ментального здоров’я працівників та окреслено можливості їх адаптації до українського контексту з урахуванням національного законодавства й проце-сів цифровізації соціальної сфери. Запропоновано управлінську «петлю доказовості» та визначено ризики формалізованого використання метрик і шляхи їх мінімізації.