Ефективність національних інноваційних систем вимірювалася за допомогою композитного індексу, сформованого з показників витрат на дослідження і розробки, державних витрат на освіту, рівня участі робочої сили та якості інституцій. Для врахування гетерогенності, ендогенності та динамічних взаємозв'язків застосовано панельні економетричні методи. Отримані результати підтвердили, що інноваційні системи впливають на сталий розвиток переважно через інституційні та структурні канали, а не через прямі й негайні ефекти. Відтак, зміцнення управлінської спроможності та узгодження інноваційних інвестицій з інституційними реформами є ключовими умовами прискорення прогресу у досягненні ЦСР у країнах Африки на південь від Сахари.