Метою статті було науково обґрунтувати роль емоційного інтелекту лідерів як передумови реалізації цілей сталого розвитку в публічному та корпоративному секторах на основі міжсекторного та міждисциплінарного підходів. Для досягнення поставленої мети використано системний, інституційний і поведінковий підходи, методи порівняльного та структурно-логічного аналізу, контент-аналіз наукових публікацій і вторинний аналіз результатів емпіричних досліджень міжнародних організацій та рецензованих наукових журналів. Основні результати дослідження засвідчили, що емоційний інтелект лідерів формує комплексний вплив на реалізацію цілей сталого розвитку через три взаємопов'язані виміри. В економічному вимірі емоційна компетентність лідерів сприяє підвищенню якості стратегічних рішень, зниженню трансакційних витрат та формуванню довгострокової економічної стійкості організацій. У соціальному вимірі доведено визначальну роль емоційного інтелекту у формуванні довіри, інклюзивності управлінських процесів і розвитку людського капіталу як у публічному, так і в корпоративному секторах. В управлінському вимірі встановлено, що емоційний інтелект лідерів забезпечує інституційне закріплення принципів прозорості, підзвітності та етичного врядування, що є критично важливим для довгострокової інституційної стійкості.