З початком великої війни, спричиненої агресією росії, на теренах нашої держави особливої актуальності набуває порівняно новий напрям для вітчизняної гуманітаристики – культурної та воєнної антропології, – коли в центрі уваги науковця перебуває звичайна людина з її новим екзистенційним досвідом, переживаннями, трансформацією світоглядних і ціннісних орієнтацій у боротьбі за життя, свободу й незалежність як окремого індивіда, так і цілої нації. Пропонована стаття є спробою проаналізувати джерельну базу, представлену у дванадцятому томі фундаментального багатотомного корпусу експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів «Етнографічний образ сучасної України», зібраного, упорядкованого та презентованого громадськості 28 січня 2025 року науковою спільнотою ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України. За матеріалами наведених наративів, автоетнографічних і щоденникових записів читач має можливість ознайомитися з біографією простого українця, крізь призму якої подано історію повсякдення, переживання та героїчний досвід людини, простежити зміну ідентифікаційних практик і пріоритетів. З одного боку, такі оповіді для респондентів мають терапевтичну посттравматичну природу, а з іншого, для суспільства загалом і майбутніх поколінь є цінним джерелом інформації, яке відображає правдиву хроніку подій жорстокої дійсності на рівні індивідуального сприйняття, фіксуючи факти й деталі, які пізніше залишаються поза увагою оповідача, фольклоризуються. Авторка дійшла висновку, що опублікування подібних видань не лише важливе через детальне документування подій, але є свідченням заради майбутнього, фактом усвідомленої відповідальності наших сучасників перед прийдешніми генераціями. Зафіксовані свідчення слугуватимуть ниточкою міжпоколінного зв’язку в передачі досвіду взаємодопомоги, об’єднання нації у відстоюванні та захисті територіальної цілісності й державної незалежності в умовах кількісного, якісного й тактичного переважання сил ворога.