У статті простежено життєвий шлях Івана Карабиця, окреслено його творчий портрет. Виокремлено найбільш значні в його творчому спадку жанри, у т. ч. жанр «академізованої» естрадної пісні, і найсуттєвіші стильові риси, поміж яких: органічний синтез різних старовинних і сучасних, фольклорних і професійних, вітчизняних і світових витоків; пов’язана із цим амбівертність, тобто різновекторність, багатьох творів, у т. ч. естрадних пісень; високохудожній баланс між «традиціоналізмом» та «авангардизмом». Оглянуто дискографічну спадщину композитора, доведено, що вона є досі не систематизованою і не каталогізованою, відомості про неї «розпорошено» по різних джерелах, в основному електронних. Досліджено зміст, структуру, драматургію, музичну мову «академізованої» естрадної пісні «Моя земля – моя любов». Доведено, що в ній наявні всі основні ознаки «академізації»: різноманітні естрадні, академічні та фольклорні жанрові витоки; наскрізна структура з безперервним драматургічним розвитком при спиранні на традиційну пісенну форму – куплетну з приспівом; паритет вокальної та інструментальної партій. Здійснено порівняльний аналіз двох записів твору – у виконанні високопрофесійних академічних музикантів та бандуристки-аматорки. В обох версіях виявлено певні розходження з авторським нотним оригіналом: у першому записі – у бік ускладнення фортепіанної фактури задля посилення структурно-драматургічної цілісності задуму, і загалом наближення до академічного солоспіву; у другому – навпаки, у бік скорочення і спрощення, що «зашкодило» безперервності музичного розвитку, і водночас підкреслення амбівертності твору завдяки посиленню закладеної в нього народної та естрадної компонент. Доведено, що характерна для естрадних пісень І. Карабиця амбівертність уможливлює виконання цих творів музикантами різних напрямів і різного ступеня професіоналізму, а за нинішньої доби цифровізації численні записи таких різноманітних виконань, викладені в Інтернеті й доступні для загального перегляду/прослуховування, можуть бути з повним правом зараховані до дискографічної спадщини композитора/виконавця поряд із записами на матеріальних носіях.