Проаналізовано ключові елементи перформативної освітньої практики, як-от втілена взаємодія, діалог і поліфонія, екзистенційне переживання навчального досвіду та критична рефлексія. Обґрунтовано роль модератора як професійного організатора процесу, що створює умови для психологічної безпеки, інтертілесної синхронізації та активної участі всіх членів групи. Розкрито механізми трансформації знання через перформативні практики (рольові ігри, драматичні сценарії, процесуальну драму, втілене навчання), які дають змогу студентам перетворювати теоретичний матеріал на практичний досвід через тілесно орієнтовану взаємодію.