Досліджено інтелектуальні чинники економічного розвитку в умовах глобалізації та їхню роль у формуванні стратегій національного економічного прориву. Обґрунтовано, що знання, інновації, людський капітал і цифрові технології визначають траєкторії конкурентоспроможності держав та ефективність державної економічної політики. Визначено і досліджено зв'язок між технологічним розвитком і потенціалом економічного зростання, беручи до уваги результати розвинутих країн. Застосовано порівняльний аналіз, системний підхід, структурно-логічне узагальнення; використано офіційні статистичні матеріали міжнародних організацій (OECD, World Bank, WIPO) та сучасні наукові праці з економіки знань і стратегічного менеджменту. Для України окреслено "інтелектуальну перевагу без інституційного підкріплення".