Ці вірші про життя в часи, коли вишивають не сорочки чи весільні рушники, а бронежилети, у часи гіркого відчуття, що усе найкраще уже минуло, бо у війні - біль та смерть, після неї - руїни та втома, про життя днем сьогоднішнім і відчайдушне хапання за спогади часів мирних та дитячих, коли слово було єдиною зброєю.