Мета публікації полягає в дослідженні ролі Дмитра Яворницького (1855—1940) та його оточення у формуванні біографічного канону історика, а також з’ясуванні його впливу на творення й закріплення догматичних інтерпретацій суперечливих епізодів життя вченого в українській історіографії. На основі аналізу особової справи історика, заведеної Департаментом поліції Російської імперії у 1899 р., розглянуто питання реальності політичних переслідувань Д. Яворницького за доби царату, а також окреслено особливості вивчення цього джерела радянськими й сучасними українськими дослідниками.