У матеріалі, як і в будь-якій термодинамічній системі, мають місце безперервні трансформації різних видів енергії. Поява нових фізичних моделей деформування та уявлення про ієрархію процесів руйнування дають можливість коригувати відомі підходи. Сформульовано фізико- феноменологічні засади енергетичних критеріїв руйнування суцільного середовища за різних механізмів деформування: при випаровуванні, плавленні, одно- та багаторазовому навантаженні. Запропоновано загальний відносний термодинамічний критерій руйнування матеріалів. Критерій зв’язує роботу руйнування з внутрішньою енергією матеріалу.