Метою дослідження було визначити оптимальні конфігурації хвилеводів з погляду локалізації електромагнітного поля, довжини поширення та мінімізації втрат. Методологія включала дво- та тривимірне моделювання в середовищі Lumerical Finite-Difference Time-Domain Solutions із просторовою дискретизацією 2 нм, використанням граничних умов Perfectly Matched Layer та варіюванням параметрів металевого шару (Ag, Au, Al), типу підкладки та геометрії хвилеводу. Джерелом збурення слугували ґаусові імпульси з довжинами хвиль 1310 і 1550 нм. Результати показали, що V-подібні та ребристі хвилеводи з покриттям зі срібла або золота забезпечували найкращу локалізацію плазмонів і мінімальні втрати.