Одна з ключових ознак феномена архітектури пов’язана з його сутнісною специфікою та змістовною квінтесенцією — втіленням смислів і значень, що виходять за межі повсякденної прагматики життєдіяльності як окремого індивіда, так і суспільства загалом. У статті простежуються змістовна та функціональна специфіка архітектури, яка визначає ефективність виконання нею комунікативної місії. Наводяться приклади культових та інших пафосних споруд, а також огляд деяких видань, що сприяють більш виразному розумінню архітектури.