Стаття розглядає взаємодію мережевих інфраструктур, освітнього дизайну та практик повсякденної взаємодії, через які конструюються цифрові ідентичності студентів і викладачів. Обґрунтовано дві ключові засади формування цифрових ідентичностей: принцип ціннісно-чутливого дизайну освітнього середовища та принцип багатомовної та міжкультурної видимості. Аргументовано, що поєднання цих принципів зменшує приховані бар'єри, підсилює довіру і сприяє трансформації університетів у простори відповідальної співучасті. Практична значущість полягає у наданні концептуальних орієнтирів для розроблення політик академічної доброчесності, програм формування цифрової компетентності та критеріїв оцінювання якості цифрової ідентичності.