Реконструйовано теорію економічного зростання Дж. С. Мілля як відкриту динамічну систему, яка поєднує технологічний прогрес, інституційні чинники та соціальну філософію. Висвітлено головну роль «антагоністичного принципу» як механізму, який дозволяє технічним інноваціям компенсувати природні та соціальні обмеження виробництва. Запропоновано математичну інтерпретацію підходу Дж. С. Мілля на основі узагальненої моделі зростання І. Адельман з урахуванням інституційних та інноваційних змінних. Показано, що концепція стаціонарного стану в його теорії передбачає не стагнацію, а перехід до якісно нового типу розвитку.