В умовах трансформації системи управління та підвищення вимог до ефективності освітнього середовища емоційний інтелект розглядається як важливий ресурс оптимізації професійної діяльності керівників та педагогічних колективів. У статті визначено сутність поняття «емоційний інтелект», проаналізовано його ключові компоненти та розкрито їхній зв'язок із прийняттям управлінських рішень, мотивацією, комунікацією та подоланням конфліктних ситуацій. Особливу увагу приділено психологічним механізмам регуляції емоцій, емпатії, самоконтролю та соціальної взаємодії, які безпосередньо впливають на якість управління закладом освіти. Показано, що розвиток емоційного інтелекту сприяє підвищенню рівня довіри, створенню позитивного психологічного клімату та формуванню лідерського потенціалу управлінців.