У статті розкриваються особливості онлайн-навчання в університетах у прифронтовому місті (на прикладі Харкова) під час російсько-української війни; вивчаються ефекти пролонґованого онлайн-навчання студентів. Емпірична частина статті ґрунтується на результатах дослідження, яке було проведено у листопаді–жовтні 2024 року методом глибинного напівструктурованого інтерв’ю із дванадцятьма експертами у галузі вищої освіти (завідувачами/-ками кафедр, деканами та професорами з шести харківських університетів). Акцентується, що кумулятивні ефекти тривалого онлайн-навчання студентів у прифронтовому місті Харкові виявилися у погіршенні якості та результатів навчання студентів; виникненні труднощів з їхньою академічною соціалізацією та залученням до науково-дослідної співпраці з викладачами. Така тривалість онлайн-навчання також неґативно вплинула на задоволення викладачів своєю професійною діяльністю в ситуації відсутності живого спілкування зі студентами в університетських аудиторіях. Підкреслюється, що кількісні показники академічної успішності студентів не знизилися в університетах у прифронтовому місті Харкові, причинами чого є зниження вимог до навчальної діяльності студентів; наявність можливості у студентів використовувати допоміжні навчальні матеріали під час проходження тестів чи написання контрольних робіт; неможливість для частини студентів брати участь у навчальному процесі внаслідок об’єктивних обставин під час війни. Попри неґативні ефекти онлайн-навчання в університетах Харкова, важливим є часткове збереження онлайн-навчання (в контексті змішаного навчання) і після завершення війни, що сприятиме розвитку та підтриманню професійних контактів з українськими викладачами/дослідниками-міґрантами та збагаченню соціального капіталу університетів прифронтових міст України.