У статті проаналізовано взаємовплив цифровізації економічного життя та соціального розшарування в Україні. З’ясовано потенціал теорій соціальної стратифікації у поясненні цифрових нерівностей. На підставі даних моніторинґового дослідження Інституту соціології НАН України 2024 року проаналізовано показник використання цифрових засобів на робочому місці в зіставленні з матеріальним становищем, статусом зайнятості, самооцінкою щодо статусної позиції та об’єктивною класовою належністю. Отримані з використанням пояснювальних можливостей класичних теорій соціальної стратифікації результати аналізу вказують на існування кількох тенденцій. Марксистський підхід справдився у тих випадках, коли цифровізація на робочому місці більшою мірою поширена серед зайнятого населення з найменшим рівнем матеріальної депривації, серед самозайнятих та серед представників класу малих та середніх власників. Той факт, що кваліфіковані робітники активніше використовують цифрові пристрої та технології, ніж представники рутинної нефізичної праці, є доволі близьким до функціоналістських пояснень цифрової нерівності, коли відмінні запити на ринку праці реґулюють та відбирають необхідних людей з відповідними навичками. Попри залежність цифровізації від рівня матеріального становища та суб’єктивного соціального статусу, зафіксовано дещо менше використання цифрових засобів серед найзаможніших респондентів порівняно із заможними та серед тих, хто позиціював себе на найвищих сходинках, порівняно з тими, хто розмістив себе посередині. Це явище пояснюється веберівським трактуванням, за яким престижність перебування на найвищих щаблях соціальної ієрархії полягає не стільки у володінні цифровою кваліфікацією, скільки у реалізації владних повноважень.