Ця стаття має на меті проаналізувати, як аґресивна війна Росії проти України змінила українське та російське суспільства. Вона розглядає соціальну організацію війни й те, як Україна та Росія адаптуються і змінюються в умовах воєнного часу. Поєднуючи політологічний та соціологічний підходи, ми інтерпретуємо війну в організаційному та комунікативному аспектах у контексті протилежних політичних режимів: диктаторської автократії в Росії та демократії в Україні. Протилежні режими передбачають протилежні значення і цілі війни, воєнних дій і військових. Існують великі відмінності щодо організації та мобілізації ресурсів і підтримки війни, зі значними перевагами для диктатури, такої як Росія, що контролює свій суспільний простір засобами репресій і пропаґанди. Суспільства у стані війни слід відрізняти від організованого і високомілітаризованого суспільства війни, такого як Росія, яка нав’язала своєму сусідові військові, організаційні та ідеологічні обмеження, на які Україна повинна відповісти власною мілітаризацією та організацією війни і воєнних дій. Соціальна організація війни розуміється як складна багаторівнева взаємодія різних інституційних акторів і сфер (держава, армія, неурядові організації, бізнес, медіа, публічна і приватна сфери тощо). Водночас військова мобілізація в обох суспільствах має різні організаційні та комунікаційні ефекти, а також різні, часто протилежні політичні, культурні та соціальні наслідки.