Досліджено адаптацію системи внутрішнього контролю нафтогазових підприємств до викликів воєнного часу. Особливу увагу приділено оцінюванню актуальних ризиків, таких як фізична загроза інфраструктурі, кібератаки і логістичні перебої, обґрунтовано необхідність трансформації класичної моделі контролю. Визначено напрями адаптації, що включають оновлення політик, розвиток кризового управління і посилення інформаційної безпеки. Запропоновано матрицю ролей і функцій підрозділів, яка забезпечує не лише мінімізацію ризиків, а й безперервність бізнес-процесів і стійкість підприємства. Сформовано методичну основу для зміцнення підприємств і вдосконалення внутрішнього контролю в умовах зовнішніх загроз.