У статті досліджується проблема майбутнього освіти як ключового чинника розвитку людської цивілізації. Аналізуються історико-філософські підходи до ролі освіти в розвитку людини та суспільства – від Конфуція і Платона до сучасних футурологів. Особлива увага приділяється сучасному стану української освіти, яка розвивається у трьох площинах: спадок радянської системи, виклики війни та інноваційні тенденції майбутнього. Водночас наголошується на суперечливості цих наративів, їх конфліктах і необхідності системної модернізації. Значна увага приділяється глобальним викликам XXI століття: цифровізації, штучному інтелекту, екологічним проблемам, нанотехнологіям та ін.