Стаття присвячена проблемі розуміння правової природи такого способу захисту прав інтелектуальної власності, як визнання прав інтелектуальної власності недійсними, його ефективності, належності та доцільності з огляду на доктрину та національне законодавство. Здійснюється його порівняння з таким способом захисту, як визнання недійсним юридичного факту, що фіксує право інтелектуальної власності. Підкреслюється, що з теоретико-методологічної точки зору визнавати недійсним варто не право інтелектуальної власності, а лише юридичний факт, що фіксує (засвідчує) таке право або з якого випливає розглядуване право.