Розглядаються варіанти просторової концентрації міського середовища по вертикалі, що активно розвиваються в рамках концепції «вертикального урбанізму». Це включає у себе можливості для поєднання житлових, комерційних та культурних функцій у межах однієї архітектурної структури, що дозволяє знижувати витрати на інфраструктуру та оптимізувати використання ресурсів. Для ілюстрації позитивних та негативних характеристик цих підходів наводяться приклади світового досвіду проєктування та будівництва багатофункціональних висотних будівель і комплексів. Аналізуються основні інноваційні технічні рішення, що лежать в основі створення більш раціональних і адаптивних міських структур, а також розглядаються передумови для розвитку нових містобудівних і об'ємно-планувальних структур. Ці підходи мають на меті забезпечити сталий розвиток міського середовища, враховуючи фактори екологічної стійкості, соціальної інтеграції та ефективного використання простору.