У статті проаналізовано теоретичні аспекти інституціоналізації громадсько-політичної онлайн-активності, зокрема крізь призму неоінституційного підходу, який акцентує увагу на рівноправності формальних і неформальних норм, що реґулюють поведінку громадян у цифровій публічній сфері. Також було розглянуто досвід емпіричних досліджень громадсько-політичної онлайн-активності в Україні за 2013–2019 роки, що допомагає зрозуміти тенденції інституціоналізації такої активності. Для з’ясування її особливостей за умов війни було застосовано методику вимірювання громадсько-політичної онлайн-активності в моніторинговому опитуванні Інституту соціології НАН України. Використовуючи концепцію транзакційних витрат, вдалося визначили основні форми онлайн-активності. А для порівняння поширеності їх серед різних соціальних груп було включено такі соціально-демографічні характеристики, як стать, вік, освіта, матеріальне становище й тип населеного пункту.