Проаналізовано основні способи реалізації розпаралелення: за окремими кадрами, об'єктами, фрагментами зображення (тайлами) та на рівні виконання шейдерів. Висвітлено особливості апаратної підтримки таких методів у сучасних графічних процесорах, включаючи SIMD- і SIMT-архітектури. У результаті проведеного дослідження визначено комплекс показників для оцінювання якості паралельного виконання рендерингу. Запропоновано використовувати низку метрик: частоту кадрів, коефіцієнт прискорення, ефективність масштабування (з урахуванням законів Амдала та Густавсона), ступінь завантаження обчислювальних одиниць, баланс розподілу навантаження між потоками, ефективність управління відеопам'яттю та рівень енергоефективності системи. Для кожного з критеріїв наведено математичні формули та пояснення методів їх визначення, зокрема розрахунок коефіцієнтів нерівномірності навантаження, витрат енергії залежно від якості паралелізації, впливу синхронізації потоків і доступу до спільної пам'яті.