Тісна корелятивна зумовленість мистецтва та символічної сфери не підлягає сумніву: мистецтво, яке ігнорує символічний інструментарій, майже неможливе, а символи з-поміж усіх сфер суспільної життєдіяльності найбільш комфортно почуваються в середовищі мистецтва. У статті автор висвітлює: наскільки такий статус-кво об’єктивний, закономірний і безальтернативний; чи є межі взаємозумовленості мистецтва та символічної дійсності; чи завжди така взаємодія є взаємовигідною.