У статті розглянуто сучасні підходи до підвищення непомітності та стійкості стеганографічних методів через аналіз фрактальних властивостей цифрових зображень. Запропоновано підхід, який базується на визначенні областей із високою фрактальною розмірністю для вбудовування прихованої інформації. Такий підхід дозволяє вибирати ділянки зображення, де приховані дані менш помітні для стеганоаналізу, зокрема, для атак типу стиск, додавання шуму та розмиття, що є типовими загрозами для стеганографічних систем у реальних умовах експлуатації. Методика передбачає застосування клітинного методу обчислення фрактальних розмірностей (box-counting), який дозволяє кількісно оцінити складність локальних текстур зображення.