У статті розглядаються проблеми, пов'язані з підвищенням стійкості шифру RC4, що використовується в мережних протоколах сучасних розподілених комп’ютерних систем. Протягом останнього десятиріччя в алгоритмі шифрування RC4 було виявлено деякі слабкі місця, наявність яких пояснюється простотою закладеного в нього алгоритму. Головним таким слабким місцем є кореляція між секретним ключем і, сформованою на його основі, шифруючою гамою.В статті надано аналіз запропонованих різними авторами способів усунення цього недоліку за рахунок ускладнення алгоритмів планування ключів та формування псевдовипадкових чисел. Зроблено висновок про те, що рішення, основані на простому збільшенні складності алгоритму за рахунок втілення додаткових криптографічних перетворень, не є ефективним, оскільки це позбавляє шифр RC4 його швидкодії. Через це, перевагу пропонується надавати рішенням, основаним на 32/64 бітних мікропроцесорних системах, що дозволяють суттєво збільшити простір внутрішніх станів шифрувального алгоритму без помітного зниженні швидкості шифрувального процесу.