Однією з узагальнених теорій континууму, пов’язаних із розміром мікроструктури, є градієнта теорія пружності Тупіна–Міндліна, яка дає змогу описати масштабні ефекти в матеріалі. Особливість розв’язання варіаційних рівнянь градієнтної теорії полягає в урахуванні перших частинних похідних від компонентів тензора малих деформацій. Необхідною умовою збіжності наближених розв’язків задачі на основі методу скінченних елементів є властивість апроксимувальних функцій забезпечувати неперервність переміщень та їхніх перших похідних на межі між елементами.