Обґрунтовується змішане формулювання методу скінченних елементів у задачах градієнтної теорії пружності Тупіна–Міндліна. Ця теорія дає змогу врахувати масштабні ефекти, пов’язані з розміром мікроструктури матеріалу, зокрема, у задачах, де класична пружність має обмеження. Розглядається варіаційна постановка крайової задачі, в якій деформації, напруження та їхні градієнти входять до варіаційних рівнянь поряд із переміщеннями як рівноправні аргументи.