Обґрунтовано, що сталий розвиток підприємств в умовах післявоєнної відбудови України може бути забезпечений на основі досягнення балансу між інтересами стейкхолдерів та можливостями підприємства реалізовувати проєкти сталого розвитку. Запропоновано визначати груповий загальний інтерес стейкхолдерів підприємства, виражений у показниках вигод, які вони бажають отримати, та внесків, які вони готові зробити у проєкти сталого розвитку, методом кластерного аналізу. Доведено, що суб'єктивні оцінки стейкхолдерів щодо цінності для них того або іншого проєкту сталого розвитку підприємства впливають на вибір остаточного проєкту сталого розвитку, який відповідає можливостям підприємства.