Розглянуто оптимізаційну задачу теорії розкладів, у якій машини є паралельними та ідентичними, а роботи, окрім тривалостей виконання, мають часові вікна, тобто часові інтервали, в межах яких робота може бути виконана, а поза межами яких - не може. Часове вікно роботи визначається моментом її надходження в систему, що в загальному випадку є ненульовим, та її директивним строком.