Мета дослідження полягає у з’ясуванні причин підтримки чільним комуністичним партапаратом західних областей УРСР кремлівського заколоту на чолі з ДКНС, а також фактографічній реконструкції подій та наслідків провалу путчу в контексті реставрації незалежності України. Методологічна основа розвідки базована на раціональному щаблі з дотриманням принципу історичної об’єктивності. У ході дослідження було застосовано методи критичного і структурного аналізу та класифікації, систематизації й верифікації неопублікованих архівних джерел і польового матеріалу. Наукова новизна отриманих результатів сформована на документах одного республіканського й семи обласних архівів, а також матеріалах періодичних видань комуністичного та ліберально-демократичного спрямування, інтерв’ю із сучасниками й учасниками подій. На цій основі реконструйовано не надто відому фактографію, пов’язану з рецепцією путчу ДКНС на різних рівнях тогочасного радянського соціуму. Ключову увагу присвячено малодослідженому сприйняттю місцевими комуністичними елітами спроби збройного реваншу за умов поступової втрати ними владного статусу. Висновки. Після звільнення західноукраїнських областей від комуністичної монополії на політичну владу внаслідок поразки партійних висуванців на виборах 1990 р., місцевий партапарат зберігав надію на реванш лише за умов силової підтримки від союзного центру. Тому, на відміну від рядових комуністів і прихильників націонал-комуністичної Демплатформи, після незаконного захоплення влади ДКНС у серпні 1991 р. вищі обкомівські керівництва західних областей УРСР перетворилися на координаційні центри виконання розпоряджень заколотників. Вони були єдиними, хто отримав перші таємні вказівки московських кураторів, визнав надзвичайний стан і закликав громадськість утриматися від акцій непокори. Місцеві партійні еліти уклали плани виконання директив путчистів і спонукали керівників силових, адміністративних та господарських інституцій коритися їм. Однак на перешкоді став очолюваний демократичними радами, національними партіями та громадськими спілками опір. Тож спроба очолюваного ДКНС перевороту у західноукраїнських областях була апріорі приреченою на фіаско. Участь партверхівки у заколоті поставила КПУ поза законом, довершила розпад низових структур, спричинила націоналізацію партійного майна і трансформувала її у злочинну політичну організацію, яка виступила проти незалежності України.