Актуальним завданням в сучасній і складній інженерній практиці є розроблення достовірних методик щодо прогнозування довговічності та встановлення залишкового ресурсу елементів конструкцій з концентраторами напружень, що працюють в умовах втомних навантажень. Для цього слід удосконалювати шляхи адекватного опису напружено-деформованого стану біля концентратора напружень чи вершини тріщини із врахуванням геометрії тіла, умов навантаження, особливостей матеріалу та інших факторів, що можуть вплинути на процеси формування тріщин та їх поширення в матеріалі конструкції.