У книжці «Рокада: чотири нариси з історії Другої світової» йдеться про необхідність українського погляду в історієписанні війни. У тому числі, й про формування європейської перспективи для аналізу подій, й про повернення суб’єктності спільнотам і людям, які були привласнені чужими історичними наративами. В першому нарисі розглядаються проблеми зміни методологічної оптики дослідження Другої світової війни. Другий нарис відображає стан безперервної війни як складової політики радянської влади в 1920–1930-ті роки. Третій представляє аналіз схожості та відмінності окупаційних режимів на українських землях кінця 1930–1940-х рр. У четвертому прослідковуються взаємини між радянською державою та різними спільнотами після війни, коли влада формувала запобіжники для усіх видів соціальних та національних солідарностей.