З метою аналізу індивідуальної та колективної поведінки агентів запропоновано модель під назвою «стан–імовірність вибору». Вона ґрунтується на явному розгляді ймовірностей вибору альтернатив та на марковському ланцюзі зміни цих імовірностей. Центральне місце в моделі займає матриця «стан–імовірність вибору», рядки якої відповідають станам, а стовпці — альтернативам. У межах цієї моделі встановлено деякі достатні умови динамічної рівноваги двох альтернатив, якщо рішення приймаються простою більшістю голосів. Динамічна рівновага означає, що по черзі вибираються різні альтернативи, і у випадку багаторазового вибору жодна з них не має переваг над іншими. Отримано також конструктивний спосіб форму-вання матриць «стан–імовірність вибору», для яких забезпечується динамічна рівновага альтернатив.