Головна увага приділяється з’ясуванню «вузьких місць» та перспектив подальшого вивчення комплексу питань, пов’язаних із державотворчими процесами на Галичині за воєнно-революційної доби 1914–1923 рр. Стрижневими підвалинами оновленого концепту національно-демократичної революції на західноукраїнських землях є її сприйняття й конструювання в контексті загальноконтинентального процесу боротьби європейських народів за своє національне визволення та державне самоствердження в період Першої світової війни. Виходячи з такого підходу, нижню межу цього процесу (національно-визвольні змагання на західноукраїнських землях) і явища (Листопадова 1918 р. національно-демократична революція) слід не лише об’єднати, а й взаємно детермінувати, розглядаючи їх у контексті тяглості й неперервності. Уважаємо за можливе використання в такому випадку поняття «національно-демократична революція на західноукраїнських землях 1914–1923 рр.». Із такого трактування хронологічних меж національно-демократичної революції на західноукраїнських землях логічно випливає потреба уточнення меж усієї Української революції другого – третього десятиріччя ХХ ст. Насамперед тому, що її складовою та невід’ємною частиною є революційні події на західноукраїнських землях цього періоду. З іншого боку, саме ці події й розширюють межі власне Української революції в її загальнонаціональних масштабах, утверджують її парадигму як національно-визвольну, національно-державницьку, соборницьку.