Ці рядки належать Іванові Кобальчинському - кандидату технічних наук, системотехніку за фахом, але поету за світобаченням, людині національно свідомій, жертовній, із великим життєвим досвідом і широкою душею, навстіж відкритою для людей мистецтва, культури України. А ще - це спогади про дружину, з невідступним відчуттям гіркоти передчасної її втрати та щирим бажанням донести громаді невисловлене Романою Кобальчинською, зберегти для сучасників і нащадків її щирий труд на українській ниві.