Розглянуто стан і проблеми системи моніторингу безпеки в Україні, який визначається високим рівнем техногенного навантаження (що в 5–6 разів перевищує середньоєвропейський рівень) та наявністю територій із надзвичайно високим ступенем ризику виникнення надзвичайних ситуацій (НС). Наведено структурну схему системи та визначено суб’єкти моніторингу на державному рівні. Крім цього, запропонований варіант передбачає надання більших повноважень територіальним підсистемам єдиної державної системи цивільного захисту. З інформаційного погляду визначено основні принципи, яким має відповідати новостворювана система моніторингу безпеки, та оцінено ефективність застосування запропонованого варіанта.