Розглядаються сучасні протоколи динамічної маршрутизації, принцип їх функціонування та способи призначення метрики зв'язків, визначено, що більшість з них є одношляховими, обирають один маршрут з мінімальною метрикою або здійснюють балансування між маршрутами з однаковою метрикою. Як результат функціонування мережі у такий спосіб спричиняє максимальне використання знайденого найкращого або альтернативного шляху, їх перевантаження, в той час як інші вузли (ресурси) мережі не задіяні при передачі трафіку. Оскільки подібне рішення є характерним для всіх одношляхових протоколів, впровадження змін безпосередньо в самому протоколі є нераціональним. Вирішення цієї проблеми можливо здійснити через структурні зміни в мережі, а саме модифікацію процесу маршрутизації, скомбінувавши найкращі особливості розподіленого та централізованого способів маршрутизації.