У дослідженні пропонується порівняння методів трактування Вольтером гетьмана Івана Мазепи та його козацької Батьківщини у двох найвідоміших історичних працях французького мислителя: історії Карла XII, короля Швеції та історії Російської імперії під час правління Петра Великого. Також обговорюється використання Вольтером письмових, усних джерел та його історичний метод загалом. Ставлення Вольтера до І.Мазепи й української незалежності взагалі було, в основному, позитивним в його ранній праці про Карла XII, натомість стало набагато більш обережним, навіть неґативним, у його історії Російської імперії, написаній на замовлення російського двору, та яка дуже схвально відгукувалася про реформи царя. Проте при детальному перегляді Вольтерової книжки про Карла XII, зробленій одночасно з його працею про Росію, автор дійшов висновку, що Вольтер загалом не змінив свій позитивний погляд на І.Мазепу та незалежність України, і тому його справжнє ставлення важко визначити. Праці Вольтера, зокрема про Карла XII, користувалися авторитетом в Європі періоду романтизму та були основним джерелом поеми Дж.Байрона про І.Мазепу, а також багатьох інших творів літератури, живопису, музики, які розглядали «мазепинську» тему.