За умов динамічного перетворення вітчизняного нормативно-правового масиву для забезпечення стабільної та ефективної реалізації адміністративного судочинства надзвичайно важливим є виважене використання у правозастосовній діяльності оціночних понять. При цьому застосування останніх має здійснюватись винятково на основі сформованої наукою єдиної теоретичної концепції оціночних понять і загальнотеоретичних знань про них. Разом із тим пізнання оціночних понять та їх тлумачення становлять певні труднощі для суб’єктів правозастосування, що підтверджується результатами аналізу судової практики розгляду справ у порядку адміністративного судочинства, яка (практика) свідчить про різні варіанти тлумачення одного й того самого положення, що негативно впливає на стан реалізації та захисту прав, свобод, інтересів фізичних і юридичних осіб у спірних відносинах із суб’єктами публічної адміністрації. Мета статті полягає у з’ясуванні сутності оціночних понять, аналізі оціночних понять в адміністративному законодавстві (зокрема й процесуальному) та формулюванні їх дефініції. Здійснено аналіз наукових підходів до розуміння у правовій доктрині оціночних понять, проаналізовано відомі в адміністративно-правовій літературі точки зору щодо їх інтерпретації в адміністративно-процесуальному законодавстві. Так, виявлено, що юридичною наукою не вироблено єдиного підходу до найменування категорії, яка досліджується. У юридичній літературі зустрічаються терміни “каучукові поняття”, “рамочні дефініції”, “абстрактні поняття”, “високоабстрактні поняття”, “найбільш складні поняття”, “відносно визначені поняття, “оціночні поняття”, “оцінні поняття”, а також “оціночні категорії”. Встановлено, що більш виправдане використання терміна “оціночне поняття”, оскільки воно більшою мірою є традиційним для сучасної правової доктрини. З’ясовано, що зміст категорії “оціночні поняття” розкривається неоднозначно у правовій доктрині. На підставі аналізу вказаних підходів сформульовано авторське визначення відповідної категорії. Авторами запропоновано власний варіант дефініції “оціночні поняття в адміністративному судочинстві”, під якою розуміється виражена в адміністративно-процесуальній нормі абстрактна характеристика реальних або потенційних фактів, яка підлягає обов’язковій конкретизації під час їх застосування у межах адміністративного розсуду з метою надання суб’єкту правозастосування мінімально необхідних повноважень для максимального врахування індивідуальних особливостей адміністративної справи, справедливого, неупередженого та своєчасного її розгляду.